Ось і добіг кінця перший триместр! Сьогодні нам рівно 12 акушерських тижнів.
За цей час ми дізналися багато нового, як про нашу манюню так і про себе.
Малишик давався чути легеньким підтошнюванням протягом зовсім не довгого часу (яке закінчилось біля 3 тижнів тому), інколи слабістю і неможливістю надихатися а також поболюванням внизу живота. Але зараз самопочуття на багато краще, і якби не сьогодні то вже би знову чулася в силі ходити пішки і нарешті записатись на басейн. А сьогодні знов болів живіт, правда інакше, якось схваткоподібно і дуже внизу. Отже ми знов лежимо.
До лікарки на прийом ми не попали. Як вона сказала по телефону вони на облік ставлять і ведуть на основі УЗД, а оскільки я його не дуже хочу робити, то можна писати заяву, що беру відповідальність на себе і мій облік буде досить умовним і можна приходити після свят. Чому в принципі я рада - менше будуть по всяким аналізам ганяти і хвилювати. З іншого боку, я сама сиджу і собі хвилювань наганяю - поначитувалася про відслойки плаценти, завмерлі вагітності, недостатності шийки, а ще, як дізналась, що ті какі можуть бути пов'язані з щитовидкою, то мамачкі мало себе там не згризла в середині. І це все на фоні того, що вага у мене за перші 3 місяці не змінилась. Ну чого вона не росте? вже кілограмчик - другий мав би набігти, а то 0, ні тобі навіть 100 гр (при тому що токсикозу і не було як такого).
Списую все на індивідуальність кожної жінки і якби шо мало іти не так, то певно, що вже би пішло. А так, дякувати Богу, пройшли найсумнівніший період і тепер вперед - рости і тягнути животик.
