На сходи

Юліанчик навчився взбиратися по нашим крутим деревяним сходам. І так йому сподобалось то діло! А воно, треба сказати, виснажливе трохи. Разів 4 вгору вниз ходили. Дуже добре - є куди енегрію дівати, а то просто ходіння / бігання навіть з страшним криком (від задоволення) так не втомлює.

Майже стою

Син схопив гарбушку хліба зі столу обома руками і стояв так не опитаючись ні на що секунд 15-20. Кла-а-а-ас. Знаю, що то капіетс буде, але не можу вже дочекатись, коли він почне бігати.

Один в ліфті

Зібралися ми отже гуляти. Викликали ліфт, стоїмо чекаїмо, приїхав, зайшли, нажали вниз. А він не їде. Ага, зрозуміла - кнопку виклику заклинило. А треба сказати, що не на ту натрапили - щоб я дитину саму в ліфті лишила отак от просто - ні ні - я то знала, що навіть якщо в той момент, коли я вискочу на секунду, ліфт вирішить собі їхти, то його запросто можна зупинити ще раз нажавши ту кнопку виклику і він якби передумає і благородно знову відкриє свої обійми двері. Ці всі думки за долі секунди пролітають. Ну і значить, вистрибую швиденько, розклинюю кнопку виклику, вся така довольна, що все прораховано і все під контролем.
І що ви думаєте? Правильно - ліфт закривається, моя рука судорожно тикає ту кнопку під дзвінке, завершальне, остаточне і безповоротне бам-м-м дверей, а мирний голосочок синочка швидко розтає десь там... внизу...

Щасливі будні мами

Останній тиждень Юліанчик всі дні напроліт безупинно повторює "мама мама мама..." у всеможливому інтонаційному виконанні. І усі дні повзає за мамою, наздоганяє її там де вона зупинилась, підіймає голівку і простягає ручку догори вимогливо нагадуючи: "мамма!". Мама кладе недомиту тарілку чи недомилену льолю (чи ouch! недоїджений бутерброд (домашній фаст-фуд)), витирає руки і бере свого скарбичка. Потім мама і син ходять по хаті, синочок показує своєю руцьою бажаний напрямок руху, при цьому благородно розкриваючи пальчики долоньки.
Потім в спальні можна перекусити цицю - тут настройочок в сина зазвичай суттєво покращується і він бадьоро пихкаючи перелазить через маму в напрямку до підвіконня, потім радісно по ньому лупасить і взбирається на нього до шиби. На підвіконні стоячи на колінцях і опираючись однією рукою на шибу, продовчує іншою руцьою лупасити паць-паць-паць вже шибу вікна. Ну а потім розвертається до мами, простягає до неї пальчики і просить "мамма!". Мама знімає з підвіконня, ставить на ноги і ми ідемо гуляти по хаті.

P.S.: Нічого не встигаю, вдома бардець, а ще почитати щось би здалося... А що роблять мами в яких двоє дітей?

Режим снів дитини

Раніше я практично не колисала Юліанчика для засипння. Просто в якесь із годувань дитиночка відключалась і спаткала. І так тричі на день. А між снами я старалась Юліанчика добре вигонити. Бували збої правда - могло бути два сни або і того один. Але ввечері син лягав спати практично ідеально - завжди в дев'ятій годині (причому майже незалежно від того скільки спав удень).

А останнім часом тенденція дещо змінилася: син тре очка і позіхає, ми ідемо гамати, хвилин 7-10 годуємось, очка злипаються, потім в якийсь момент дитиночка замість того щоб заснути круто розвертається і повзе в протилежну сторону пацяти по підвіконню або видиратися на спинку ліжка, при цьому в процесі може прилягти перепочити, задоволено хитро озираючись на маму.

Буба

Юліанчик попік ручку. Я відкрила йому духовку, щоб він тримаючись за дверку походив довкола неї, а я би тим часом поїла + почитала. Ну і от. А син на неї виліз. І встав. І закинув руку до плити.

Аналізи?

Дзвонила медсестра і просила прийти на огляд. Все би нічого, і ми пообіцяли, що зберемося і прийдем (нехай тільки потепліє), але вкінці вона сказала, що випише нам скерування на аналізи. От. А до них я морально не готова. Тобто мені не жаль матеріалу, так би мовити, який і так виходить з Ю в будь-якому випадку, а от робити вавку щоб взяти кров - отак просто задля цікавості - ні не готова. То занадто сильна травма буде для дитиночки щоб отак запросто на це погоджуватись. До слова ми ще досі не знаєм групу крові Ю. Нема необхідності. Тай от. Тягнемо. Я і так процентів на 97 спокійна і впевнена, що у нас все ок. Материнське чуття підказує.

10 місяців

Цього місяця в Юліанчика прорізалося ще 2 зуба (верхні посередині). Все що попадається під руку відправляється в ротик.

Вага 10 800