Напевно

Нове слово. Вживається всюди-всюди і влучно так превлучно.

Щось син маму питав, а мама щось розгубилась, що відповисти і видала гіпотезу. И вкінці додала,  напевно, я ж не знаю точно.

Все, урок засвоений. Проведено складний морфологичний аналіз слова, визначено частину мови і як вона вживається.

- в машині їде тьотя, напевно, додому до діток, мама
- тато пийде в десятій, напевно, мама
- напевно Євочка спить, мама

Син не любить купатися в морі

Дивимось книжечку. Щука пливе в річці. Син відривається від книжечки, народжується думка, він зосережено дивиться на маму, злегка прихмурюється, і думка починає транслюватись у слова. Повільно повторюючи слова по кілька раз, звертаючись до себе всередину і повертаючись сюди наверх, слово за словом людина викладається в них:

- син, мама, син не йубить тупатися в мо-оі!

І нахмурено похитує головою в різні сторони, ніби підтверджуючи - ні, ні, таки не любить.

І, просвітлівши піднімаючи брівки, все так же невідривно дивлячись на маму:

- тато йубить тупатися в моі

І знов, нахмурено киваючи:

- син не йубить

Оце все життя в тому. Хіба може якась робота 'на дядю' зрівнятись з тим щоб кожен день бути причасною до чуда?

Мама бери лопату, не забудь, мама

Перше довге речення сина. Син всідається в санки. Лопата наша на снігу поруч. Мама бере мотузок санчат і тут син

- Мама бери потапу, не забудь, мама

От і поговорили

Збудував син з кубиків 2 хатки

М: О яка хатка, а хто в ній живе?
С: син
М: а тут хто живе? (показую на другу)
С: мама
М: а тато де живе?
С: нема
М: давай з мамою може?
С: ні з мамою!
М: а з ким же мама буде жити?
С: з дядьою!
М: нашо мамі дядя? В мами є тато.
С: з дядьою мама!
М: а тато тоді з ким буде?
С: з тьотьою
М: нащо татові тьотя, в тата є мама, мама татова тьотя
С: з дядьою мама! Тато з тьотьою.

І сміється задоволений....

Грай гітара, грай!

Пристрасть до музичних інструментив не вщухає. Взяв син гітару ходить по дому бринькає і примовляє:
- Гай гітая гай! О гай гіта-а-а-я...

Мамця

Кличе син маму. Кличе, кличе, а мама щось гуздрається. І тоді син що є духу:
- Ма-ам-ця!
І не вчив же ніхто.