Юліанчикова улюблена їжа - це гранат. Якщо син прибігає на кухню і цілеспрямовано атакує холодильник з вимогою 'И-и!' то знайте - людині потрібен гранат!

Це ж треба, ми взяли і всі дружно захворіли. 

Дитиночка навчилась дути

Ура-ура, до нас приїхав девайс, яким можна більш менш нормально Юліанчика знімати! Оце вже відірвалися, назнімали цілу купу за один день тільки!

В честь Юліанчикового півтораріччя треба буде сподвигнутись на кілька технічних постів, про те що як тут в нас організовано. А то ще непомітно забудеться потім, втратить барви, потускніє у тумані часу...

• Про висаджування
• Про їжу
• Ще про що?

Ура! Юліанчик навчився дути у свисток!

Потрапляючи у магазин Юліанчик бере щось із того, що стоїть на нижніх прилавках, секунду розглядає і байдуже відпускає на підлогу, бере наступний предмет і, майже не затрачаючи на нього часу - на підлогу, наступний - знов на підлогу, з наростаючим азартом швидше швидше швидше - на підлогу, на підлогу, все на підлогу!

Так ми відвідали книжковий магазин і магазин посуду.

Рання "соціалізація"

Іде повним ходом, що називається. Тільки насправді ніяка то не соціалізація. Діти такі жосткі насправді.

Ситуація: бавляться в Антошці з лего 4 дитяти, Юліанчик безпечно собі помаленьку підходить збочку і зирить, а одна з дівчаток рочків так з 4 як пне його, добре що на мене падав то я зловила. Я, чесно кажучи, оторопіла. Навіть не знайшла як реагувати. Ми в шоці відійшли до машинок. І що моя мальота мала з того навчитися?

Ситуація 2: побіг Юліанчик в Арсені куди ноги несуть, бідбігає до прилавку біля дівчинки такої вже старшої, рочків 8-9, а вона обертається задом і суне на нього попою відсторонюючи від прилавку, короче я не встигла, моє маля хляпнуло на плитку, "маленьких не ображають", - грізно кажу махаючи пальцем, Юліанчик закотив губку, але мама обняла, так що ніхто не плакав.

Юліанчик з відкритою душею біжить до дітей, а його так грубо обламують. Ні ні, Юліанчик не має стати загартованим до грубощів. В такому юному віці не загартовуються, а ламаються.

Ну одним словом уроки і висновки:

• контакт з дітьми тільки при безпосередній моїй близькості
• не встидатися заступатися за своє маля
• ідеологічний висновок: ще раз переконуюсь що нічого доброго в садочку дитя не отримає, так що дійсно краще без нього. В цьому пості є трохи про школу, але повністю з ним солідарна і по відношенню до садочку.

Все, мені капець. Рівень ентропії безладу в нашій замкненій системі хаті прямує геть до безмежності. Я не встигаю її упорядковувати.

Або потрібно постійно дьоргати дитиночку - то не руш, це не чіпай, ой а що це впало підніми etc, або тумбочки на замки позакривати, або все попереставляти вверх (а все вверху не поміститься та й не зручно діставати). І жоден з варіантів не до душі. І ніяке флайлейді не допомагає.

Значить ходжу і піднімаю, розтасовую, поки ще не трафило витримки вистарчає.

А хочеться і головою щось трохи поробити, а то вона усихає же ш. Як кажуть use it or loose it. Так що, от така дилема - чим зайняти моск? І ще що дуже важливо - коли?

Юліанчик навчився терпіти, коли мама чистить йому зубки. Це десь півтора місяця зайняло регулярних пыток плачок. І от на днях я бачу, що дитиночці неприємно, він пробує зажати ротик, морщить лобик, хмурить брівки, незадоволено відвертається, але зрештою мама пробирається щіткою в ротик і чистить зубки, а синочок поскрипує, але терпить. Мама золота дитиночка.

Що у світі найсолодше

Ось так от - вже дитиночку просто так і не обійняти - відразу починає викручуватись, щоб займатись своїми справами.

Зате коли приходить до сина печаль (впав або тато пішов на роботу etc), то тут мама відривається по повній -  обнімає дитиночку міцно-міцно, гладить-цьомає-колихає і знов обнімає.
Або коли Юліанчик засинає і гамає ням, то також можна обняти з усіх сторін і ще й у волоссячко розчепірхане заритися. Дуже дуже солодко.

А дитиночка ще зовсім не довго буде такою малесенькою і солоденькою.

Чим зайнятись з дитиночкою в 18 міс

Активність дитиночки росте кожного дня і куди дівати його енергію стає все більш інтригуючим питанням для мене. Особливо в мерзослякотну погоду. Що в нас зараз є:

• 20 кругів на гірку вилізти - з'їхати. Або як варіант вилізти - спустити мячик з гірки - спуститись самому - побігти догнати мячик - прибігти назад і знов вилізти на гірку. Це добре виснажує.
• На драбинки вилізти - злізти, але там разок він вилізе і наразі йому спритності ще бракує щоб довго там бавитись. Енергетично дуже малозатратно.
• На гойдалці покататись - коли вже до сну близько. Як варіант можна ще всі іграшки перпегойтати.
• Книжечки почитати - теж в основному перед сном.
• На кріслі офісному покрутитись.
• Викрутками щось розкрутити.
• На підвіконні потусуватись - подивитись на підйомні крани, бетономішалки, ескаватори на будові навпроти.
• Ключами в замочному отворі покрутити, за ручку посмикати і подивитись, як там носик синхронно ховається/показується.
• Сухі довгі спагетті ламати - теж дуже цікаво (правда потім вся кухня в сухих огризочках, але так як кухня вилизується добросовісно - то відходів нема - мве збирається і зїдається).
• На веловипеді з ручкою для мами поїзтити по квартирі з кімнати в кімнату і музику на ньому повключати, а ще як мама підспівує - взагалі кайф - зайняття на 30 хв може навіть бути.
• Ще дуже попкулрне - покласти тканину на підлогу, на край тканини кладеться дитиночка на животик, а за інший край тканини мама бере і тягне по підлозі. Дитиночка балдіє аж пищить. Теж досить тривале зайняття.
• Поскидати кастрюлі, вилки, ложки, лопатки, горнята, пакети, мясорубку, макарони, горіхи,  губки для посуду etc в одну велику купу - практикується в основному коли мама посуд миє. По часу мамі це вигідно - розгрібти купу займає 3 хв в середньому, а дитиночка займається її створенням біля 10-13 хв.

Сьогодні попробуєм ввести нову актівіті - молоток-дощечки-цьвяшки.

Як покупати дитиночку, якщо вона боїться води

Ура, ми сьогодні покупалися! І навіть голову помили. Без єдиної сльозинки і хнику.

Останній раз Юліанчик купався місяць(!) тому з криками вириваючись із ванни (купався то заголосно сказано - він спритно хапався за край ванни, перекидав ножку і вилазив, а я на льоту його поливала, сяк-так намагаючись ополоснути, і це все супроводжувалось його високочастотними кричечками, не допомогло ні бульки пускати, ні татка у ванну запхати), так що після цього нам морально легше було протирати сина час від часу і по частинам мокрими руками, якби невзначай і випадково.

Ну все Юліанчик вже добре розходився. Вже не потребує, щоб всюди за ним слідувати, тримаючи за ручку. І що сказати - тепер легше. Набагато. Бо от багато досвідчених мамусь мені казали, що почне бігати - важче буде - мовляв, постійно треба буде слідкувати, щоб ніде не вліз. Але слідкувати очима насправді легше, ніж постійно ногами за ним ходити! Так що от - не те щоби було дуже важко, але стало легше :).

Приїхали наші драбинки.
І хто, як ви думаєте, їх скручував? Звичайно, що майстер.

Може тепер дитиночка не буде по ручкам від кухонних шуфлядок лазити, надіялась мама. Ха і ще раз ха. Насправді дитиночка вже за кілька днів набереться на драбинках спритності і буде лазити по шуфлядкам ще завзятіше та вміліше. Знай наших!

Улюблені іграшки дитиночки в 17 міс

На першому місці, абсолютний переможець, поза всякою конкуренцією - викрутки.
Різні. Великі і маленькі. Прямі і хрестовидні. З різними насадками і без них.

Далі приблизний сценарій роботи з викрутками.

Дитиночка бере маму за руку веде до міжкімнатних дверей, там де в підлогу вкручена металева пластина (яка закриває щілину переходу між плиткою коридору і покриттям кімнати) знаходить пригвинченого шурупчика і каже "И-и!" (переклад: "Гвинтик!").

Мама: "Так! Гвинтик!".

Юліанчик біжить в коридор ведучи за собою маму, добігає до шафи і тягнеться вільною ручкою догори, при цьому кажучи "И-и!" (переклад: "Там викрутки!").

Мама: "Звичайно! Для гвинтиків потрібні викрутки!", - і мама вручає Юліанчику коробочку з викрутками.

Юліанчик дістає першу-ліпшу, "И-и!", і веде маму назад до пластини у підлозі. Там акуратно приміряється і намагається вставити викрутку. Інколи навіть дуже непогано виходить (бо трошки раніше сину важко було попасти). Потім каже "И-и!" (переклад: "Давай, мама, крути гвинтик!") і мама викручує, що робити, хто ж поможе сину. Все далі цей шуруп Ю не цікавить, він показує на ще один, що поруч. І далі ми працюємо з ним.

Які ігри!? Про що ви говорите? Тут робота іде. І то серйозна робота.

Гвинтики розпізнаються всюди - на іграшках, на кріслах маршрутки etc...

Взагалі іграшки (ті що з іграшкового магазину) нас цікавлять по стільки по скільки в них, якщо їх перекинути догори ногами можна знайти шурупчики і застосувати вміння роботи з викрутками, а якщо є ще кришечка, яка батарейки закриває - то це взагалі супер іграшка - дуже цікаво повідкривати кришечки, повишкрабувати всі батарейки і позакидати то все разом взяте за диван. А потім показувати мамі пальчиком в щілину за диваном і розчаровано казати "и..." (переклад: "Впали штучки... класні такі...")

P.S.: в контексті розвитку, як слідування за цікавістю дитиночки - подумати, як запропонувати плоскогубці, можливо краще спочатку запастись дощечками, роздобути цьвачки і молоточок, ножовку...

Режим дня дитиночки в 16 міс

Ура-ура здається в нас знов з'явився режим.

Все дитиночка спить тепер один раз в день. В районі 11:30-12. Але може дотягнути до 13-14, якщо вже зовсім нема умов заснути (ага таке буває). Спить годину-півтори.

Кладу ввечері в 20, засинає за 10 хвилин, смачно посмоктуючи смакоту.
Хоча проблем з вечірнім засинанням нема, в нас вимальовується такий собі ритуал. Чистимо зубки, а потім сідаємо на подушку біля батареї, Юліанчик приносить книжечку, сідає біля мами, мама обнімає і ми "читаємо" - Юліанчик листає і тиче пальчиком в картинки, а мама розказує, хто це там намальований, що він робить і чому. Потім Юліанчик закрива книжечку, а мама бере дитиночку, несе в люлю, гасить свтло, обнімає і дає ням.

Зранку прокидається 7:30-8 і намагається розтормошити маму, яка бравзала вчора до ночі. Приносить і дає мамі одяг вимогливо кажучи "И-и!" (переклад: "Давай вже, мама, вставай! Пішли давай вже, мама, на кухню."). Мама пробує відмазатись - дякує Юліанчику за принесену одежину, бере її, кладе собі під подушку, примовляючи, що от ще мама трошки поспить і тоді вже одягнеться. Але дитиночці наполегливості не позичати - син приносить ще одну мамину одежину, бере маму за пальчик і тягне, кажучи "вставай вже, мама, одягайся і пішли вже давай". Мама здається і Юліанчик веде маму на кухню, бере яблучка і ми несемо одне нашому татові.

Потім в сина законна година (одна за цілий день) з нашим татком. Ми всі снідаємо і проводимо тата на роботу. Почім включаєм англійське радіо на всю хату і починаєм бавитись.

А я деревко зловив! Тепер не втече

Ось так-от, попсувалися Юліанчику зубки. І тепер я вже згідна і через крики і плач їх чистити лиш би все повернути. Ан ні.

Силач - мамин захисник.

Хм... Дуже цікаво що це тут таке лежить... Подивимось - подивимось

Татовий Осінній Листочок

Хлопци!

Після пів-річної перерви ми знову у слінгу ура!

Та-да-а-а-а-м!
Юліанчик в баби розходився більш ніж зазвичай. Від стіни до тумбочки і далі до ліжка, по хиткій траекторії чимшвидкіш хапаючись за опору і радісно озираючись довкола.
Можна урочисто рахувати, що "пішов".

За 40

Ну ось ми це пережили. Хоча нажаль ця трудність пішла нам не ідепльно. Тиждень в Ю трималась температура за 40 градусів. І ми збивали. Дуже легко запанікувати коли довкола всі панікують. І я дала слабину. І ми збивали. Хоча вся моя середина мені казала, що то скоріше за все зуби бо лізло в той час 3 одночасно і от от мав проклюнутись четвертий. І всі симптоми точно такі самі, як минулого, разу тільки сильніше - температура і зелені рідкі какакі (але не понос, так що це не ротавірус, та й при ротавірусі температура стільки не тримається). Хоча лікарі кажуть, що така висока температура на зуби неможлива і на 5 день треба колоти антибіотик. І взагалі останній перл - "антибіотик від температури бо може то вірус якийсь". А ще татко наш підбадьорить, що при такій температурі серце зупиняється. Ну і одним словом. Здалася я. З суботи по вівторок збивали з 40 до 39-38 прикладаючи холодні простині. З вівторка по пятницю пили хімію (ібупрофен) по пів-дози, збивалось до 36.6, але коли закінчувалась дія то знов за 40.

При39-40 Юліанчик повисає на сісі і дні на проліт нерухомо лежить із закритими очима і смокче, а якщо на секундочку треба відлучитись то дуже плаче. І от даємо ми, значить, хімію і дитиночка оживає - носиться по дому, колупається собі в шуфлядах, приходить лікар, дивиться на Юліанчика і на повному серйозі питає "А де ваша хвора дитина? Там, в кімнаті? Ще одне малятко?", тобто явно здоровийорганізм. Просто з температурою (ну і каками дивними, про які ніхто не знає, а то би ще в інфекційне відділення повезли). А і соплі з кашелем підключились у вівторок (бо я тими зимними простинями ще взяла і до того всього перестудила дитиночку).  І нічого нам нового лікар не сказав. А послухала легені - чисті на 200%, і капельки від соплей капати в носик (ну добре, що я знаю, що того не треба робити, бо якщо кака є в організмі і організм її виводить, то не треба її всякими судиннозвужуючими засобами заставляти залишатись в тілі і отруювати його, а скільки довірливих мамочок так безбечно балуються такими речами, просто тому, що так сказав лікар (а він же у своїй переважній більшості - не шарить, як то кажуть!) або тому всі так роблять; та, а взагалі - то окрема тема).

І от через тиждень, у суботу зранку, коли пройшли всі терміни і ще 3 дні тому треба було колоти антибіотик-від-температури, я перестаю її збивати.Лежить гарячий з за 40 і гамаєм ням-ням. А через 2 години вона падає до 38.5. Сама. А на наступний день до 36.6. І більше не піднімається. Завіса.

Уроки і висновки:

• слухати себе
• з родичами ділитися проблемами після того, як вони вже вирішені (щоб даремно їх не хвилювати і самій не піддаватись тому)
• розширювати коло спілкування людей близьких по духу (бо от тільки одну мамочку знаю, і то, не навіть не подумала їй подзвонити)

Супутні наслідки:

• Це був сильний стимул щоб таки нарешті роздобути реальні контакти реального класичного гомеопата у Львові. Одного із 4 на всю Україну (при 200 наявних), якого рекомендує Олександр Коток. Вже постфактум, нажаль, після того, як все закінчилось. Може нарешті спригнемо з поліклінічних лікарів, від яких толку-то впринципі... легені послухати і направлення на аналізи виписати... при тому, що наші лікарі дуже навіть лояльні до нас і досить позитивні і ненапряжні, це багато для нас значить (але не достатньо щоб слухатись їх професійних порад, нажаль).

P.S.: а четвертий зуб таки не поклюнувся :)

Гарячкофобія

Взято у Котока

Лихорадкофобия

ЛФ – это специальный научный термин для обозначения такого широко распространенного явления, как страх перед повышенной температурой .

Малыш внезапно заболевает – у него появляется лихорадка, температура поднимается до 38-39 градусов. Как правило, в начальном периоде болезни нет никаких других симптомов (кашля, насморка), и родители бьют тревогу, вызывают врача или самостоятельно дают жаропонижающее средство. Знакомая ситуация, не правда ли? Это лихорадкофобия!

Из уст в уста кочует миф об опасности повышенной температуры, причем называется даже конкретная цифра , точнее, отметка на градуснике – 38.5, перейдя которую лихорадка, якобы, становится опасной. Почему не 38.6, или 38, 4? Откуда взялась такая магическая отметка на ртутном столбике градусника? Всегда ли нужно снижать повышенную температуру? Зачем, вообще, она нам нужна?


Уважаемый родитель, давайте на время отложим жаропонижающие средства, успокоимся, разберемся и поймем, когда повышенная температура наш друг, которого надо встречать с радостью и благодарностью, а когда враг, которого надо бояться и желать быстро уничтожить .

Интересны корни этого явления, которые следует искать в седой древности, например,в мифах и сказаниях восточных славян - они верили, , что болезни насылают особые демоны болезней или другая нечистая сила – колдуны, люди с дурным глазом.
Самих демонов болезни представляли обычно в виде женщины , молодой и обольстительной, или , наоборот старой и безобразной, или в виде какого-либо животного – собаки, птицы, мухи и т д .(1) Древние славяне воображали лихорадок в виде тридцати трех, сорока, или семидесяти семи сестер, каждая из которых имеет свое имя - по воздействию, которое она оказывает на человека : Ломиха, Огниха, Трясуха, Желтуха, Бледнуха, Гнетуха и.т.д.
Лихорадок считали дочерьми царя Ирода, проклятыми Богом за смерть Иоанна Крестителя и заживо провалившимися под землю. С тех пор они и служат дьяволу, который посылает их на землю мучить людей.

Мифы необычайно устойчивы и действуют на людей сознание людей исподволь, заменяя собой научное знание. Собственно, миф и есть ничто иное, как народный аналог науки.

Но что говорит о лихорадке современная наука?

Давайте заглянем в настольные книги педиатров, инфекционистов, может быть там мы найдем ответ на наш вопрос – что это такое и что с ней делать ?.

Вот что пишет известный педиатр –неонатолог Шабалов Н.П. (Санкт-Петербург) о лихорадке у детей :
«Лихорадка – защитно-приспособительная реакция организма, выражающаяся в перестройке терморегуляции на поддержание большего, чем в норме, уровня теплосодержания и температуры тела. Это типовой процесс, сформированный в процессе эволюции у теплокровных животных. Лихорадка создается самим организмом, его регуляторными системами..
Биологическую целесообразность лихорадки, как процесса, объясняют ускорением катаболизма (распада) «чужого» в очаге воспаления (доказано для пневмококков, гонококков, спирохет, причем высокая лихорадка - выше 40 градусов просто губительна для этих микробов, активизируется фагоцитоз и иммунитет.»
Далее он пишет о нецелесообразности применения жаропонижающих средств, так как они «затушевывают» клиническую картину заболевания, обеспечивая чувство ложной безопасности, упоминает еще раз, что лихорадка – это защитная, приспособительная реакция, усиливающая иммунный ответ. (2)
Кроме того, отдельно профессор Шабалов говорит о риске, который несет в себе жаропонижающая терапия – побочные действия лекарств в виде аллергических реакций, угнетения кроветворного ростка костного мозга, повреждения слизистой оболочки желудка.

Показаниями для назначения жаропонижающих средств, по Шабалову, является лихорадка выше 39 градусов в подмышечной впадине, и выше 38.5 у детей с родовыми травмами, врожденными пороками сердца, судорогами в анамнезе.

Нашлась магическая цифра 38.5! Для изначально нездоровых (с родовой травмой, врожденным пороком сердца и т д.) детей лихорадка может быть потенциально опасной, но не для большинства детей, родителям которых с упорством, достойным лучшего применения, с экранов телевизоров рекомендуют « лечить» повышенную температуру сладким сиропом.

Лихорадка повышает естественную устойчивость организма, усиливая барьерную и обезвреживающую функцию печени, фагоцитарную (пожирающую микробы) функцию лейкоцитов. Температурная активация внутриклеточных ферментов способствует выработке антител и интерферона, лизоцима, интерлейкинов. Лихорадка препятствует размножению вирусов и бактерий.(3)



Академик Г.И.Марчук, разработавший математическую модель инфекции и иммунитета, показал, что вирусы, проникшие в организм, встречаются с лимфоцитами, стимулируют их размножение и образование плазматических клеток. Повышенная температура ускоряет миграцию лимфоцитов и вирусов, они чаще сталкиваются друг с другом и образуют комплексы "вирус-лимфоцит". Таким образом, искусственное снижение температуры с помощью таблеток может спровоцировать затяжные или хронические болезни. ( 4)


В последние годы предложен новый, достаточно эффективный метод лечения злокачественных опухолей у детей, и заключается он в том, что тело больного ребенка нагревают и вводят парентерально интерлейкин-2 (вещество, которое в норме вырабатываются при лихорадке ). (5) Как не вспомнить Гиппократа, который утверждал « Дайте мне лихорадку и я вылечу любую болезнь!»


Всемирная Организация Здравоохранения рекомендует не пользоваться жаропонижающими препаратами с целью предотвращения фебрильных судорог, так как нет убедительных данных, свидетельствующих, что такая терапия позволяет их предотвратить. Кроме того, ВОЗ убеждена, что, лихорадка ниже 42 градусов не вызывает никаких неврологических осложнений. (6)

Давайте сделаем выводы :

Наука считает, что лихорадка является защитной реакцией организма на внедрение чужеродного агента – вируса, бактерии. При искусственном снижении температуры тела снижается выработка антител, интерферона и других веществ, которые помогают скорейшим образом расправиться с такими чужеродными агентами .

Применение жаропонижающих средств оправдано у детей с патологией нервной системы (тяжелые родовые травмы), при эпилепсии, врожденных пороках сердца. Отмечу, что дети без патологии ЦНС достаточно хорошо переносят высокую лихорадку – 39-40 градусов и без каких-либо последствий.

В последние годы стало много «часто болеющих детей» и виновата в этом не только плохая экология городов , но и неумеренное употребление жаропонижающих, противовоспалительных и антибактериальных средств, а также иммуномодуляторов. Родители забыли, как нужно «правильно» болеть ОРВИ и буквально залечивают своих детей, не полагаясь на естественные защитные механизмы самоисцеления, которые заложила в нас Природа в результате миллионов лет эволюции.


1.Левкиевская Ею «Мифы русского народа» Астрель, 2004 год
2.Н.П Шабалов, Учебник «Детские болезни» «Питер» 1999 год
3 Н.А Гавришева «Инфекционный процесс»,Сп.Б «Элби» 2006 год.
4..Аруцев А. А, Ермолаев Б. В., Реферат: Кризис инфекционного подхода (Наука и техника)
5. ИСПОЛЬЗОВАНИЕ ОБЩЕЙ ГИПЕРТЕРМИИ ПРИ ЛЕЧЕНИИ ДАЛЕКО ЗАШЕДШИХ ЗЛОКАЧЕСТВЕННЫХ ОПУХОЛЕЙ У ДЕТЕЙ
Исмаил-заде Р.С., Жаврид Э.А.
6. Рекомендации ВОЗ по лечению гипертермии у детей http://www.who.int/child_adolescent_health/en/

Вело-Юліано-Мандрівка

Мама взяла Юліана, посадила у слінг (май) на спину, вийшла у двір і схвильовано підняла його, обережно ступила на педаль, зосереджено (щоб не втратити рівновагу) перекинула ногу і бадьоро крутнула на зустріч вітрам.

За 2 роки стільки води сплило, стільки всього помінялось у житті, а оці велосипедні відчуття незмінно ті самі. Різні паралелі нашого життя біжать з різною швидкістю, а ті, що залишаються постійними, володіють чудовою властивістю переносити крізь час, і тоді володієш своїм минулим і живеш його знову у всій повноті того минулого досвіду - з пам*яттю про тодішні події, з тамтешнім відношенням, сприйняттям і очікуванням, будучи вже тут, будучи іншою. І це по своєму прекрасно.

Це Юліанчикова перша маленька велопрогулянка - ми зустріли діда з роботи. І пафосно: А скільки просторів відкрито перед нами!

Юліанчик стає все вимогливішим і наполегливішим у здійсненні своїх бажань. Вже не так легко переключити його на щось інше. І на руках секундочки тихенько не посидить. Одразу знаходить собі ціль і тягнеться до неї перехиляйчись з рук і голосно вимагаючи: "Инь!" або "Да-да-дадь! Ди-дадь!".

Улюблені іграшки

Мабуть десь вже місяці зо 2-3 найкращі цяці це наступні речі:

• Ключі, ручки і засувки дверей
  ключі засовувати/витягувати із замка, повертати і просто брязкотіти;
  за ручки дверей смикати і здивовано слідкувати за язичкам замка, який то ховається то зявляється;
• Ноутбук тата, всеможливі телефони, калькулятори і банкомати - акуратно натискати на кнопочки пальчиком або просто в захопленні лупцвати по них руцьою.
• Всеможливі двокомпонентні предмети побуту, частини котрих впритул пвдігнані один до одного і які можна зєднувати/розєднумати, знімати/надягати - баночка з кришечкою, футляр для піпетки, ручка з ковпачком.

Всі вони виключно розвиваючі.

Моя маленька хорошенька дитиночка. Так швидко дорослішає. І так _безповоротно_.  Ти насолоджуєшся, син? Насолоджуйся, сонечко моє маленьке, бо потім такого вже ніколи не буде. Ну в мене принаймні в дорослості не було. Якби ти знав, як я інколи хочу бути тобою. І відчувати те, що відчуваєш ти. І бути обійнятою так, як обійнятий ти. І засинати, розчиняючись в солодкому затишку цих обійм, як засинаєш ти, мій хороший маленький скарбичок.

Отанні Юліанчикові вміння (назагал вони всі є вже певний час - від двох місяців до місяця часу):

• Вмикати вентилятор (поворот ручки з нульової швидкості в положення одинички, буває зразу на двійку трійку перекручує)
  Вентилятор починає дути Юліанчику в лице, Юліанчику від того подих забиває, він повертається до мене чи нашого татка, сміючись хитро прищурившись і показуючи всі зубки. Ми хором хвалим Юліанчика який він силач, розумничок і молодець. Потім хтось з нас вимикає прибор, а Ю завзято і з надхненням його вмикає. І по колу.
• Вмикати пральну машину. Дотягується до кнопочки і тиць, а машина коли вмикаєьтся, то пару секунд мелодію грає. Потім ще раз тиць - вимикає (машина просто пікає). Потім знов тиць - вмикає, знов мелодія. І по колу.
• Крутити руля в дідовій машині. І взагалі смикати за всі ручки і навіть бібікати. Останнього разу в лісі всіх білок порозганяли. Природа травичка квіточки довкола, а сину дай машину пооблизувати. :)
• Показує ручкою па-па
• Показує де вікно, лампа, двері, балкон, дідо, баба етс (якщо запитати "Юліанчик, а де лампа?", то підіймає голівку до гори і дивиться на люстру).
• Впізнає по дорозі всі банкомати (пацяє по кнопочкам), арсен, інтер-сіті (катаємось тут на ескалаторі), дитячі майданчики, і навіть підїзд баби з дідом впізнає їдучи з маршрутки (простягає ручку в сторону їх брами, каже "и-и-и-и!", озирається на мене і знов дивиться на браму і простягає ручку).
• Помагає мити підлогу і унітаз.

Несподівано виявилось, що Юліачик багато чого розуміє. Наприклад повзе до квіточки, якщо сказати: "Дивись, яка гарна квіточка, іди понюхай". Або підносить ложку з підлоги, якщо сказати: "підніми ложечку". Ну і там показує лампи, вікна, двері.

Коли це сталося? Не помітили.

Трішки ходжу, але ще не хочу

Юліанчик кілька тижнів тому кілька разів сам ступив чотири-п"ять крочків. І все. Далі ми знов ходим за ручку. І вже не впросити його підійти до мами, тримаючи щось в обох руцях (якщо руці зайняті, то нема як за мамин палець триматися - і пару разів Ю так ходив сам). Видно щось не сподобалось дитиночці в тій ходьбі і син вирішив ще трошки поповзуняти. Але вже я зовсім не відчуваю щоб він на мене опирався - іде (хоча ходимо ми тільки спросоння, а так то бігаєм) практично сам, просто тримаючи маму за руку. Напевно для моральної підтримки.

От на днях почав сміливіше попри стіну ходити і потім може за крісло перехопитись, а там далі за бутиль з водою, ну вже тоді за ручки в кухонних шуфлядках. Хоча сину то швидко надоїдає і тоді він хлюп на колінця і вперед до мети аж попа труситься :)

Наш татко пішов свого часу в рочок і два місяці і всі його родичі останніх пів року давали для Ю ідентичний прогноз. Час покаже як то воно буде.

Як все встигнути або Як зварити обід, коли дитиночка не хоче саменька трішки побавитись

Насправді все може бути так просто. І як я раніше не здогадалася?

Береться дитиночка і садиться на кухонну тумбочку під стіну на чистий кухонний рушничок. І все.

Далі тут же, за цією ж тумбочкою, робляться всі кухонні приготування їжі, а дитиночка з цікавістю спостерігає. Інколи дитиночці дається ложка, яблучко, картопелька, кастрюлька, баночка, кришечка, блендер, лопатка для вимішування - одним словом все з чим сама маю зараз справу і дитиночку це зацікавило. Інколи дитиночка своєю ручкою може тримати чистку для овочів і з маминою рукою зверху почистити морквочку, або помішати вмістиме кастрюльки. Час від часу мама протирає тумбочку в безпосередній близкості від дитиночки (щоб вона не сиділа в мокрих огризках яблук і огірків) і згрубшого витирає саму дитиночку. Коли їжа стоїть на плиті і мирно побулькує, мама миє весь задіяний посуд, потім кухонну раковину, а потім в цю раковину ставить і саму дитиночку і також її миє. Потім загортає дитиночку в рушничок, несе в ліжко, там остаточно витирає їз залишків води, цьомає, обнімає і дає сісю. І можна блаженно разом вздрімнути.

Перші розлуки

Не було у нас їх з самого народження. І ось пройшов рік і я вже просто не могла відтягувати візити до стоматолога (сумно але факт). І переживань моїх і обдумувань, як зробити так, щоб Ю гладко переніс відсутність мами доводили мене до морального виснаження.

Па-па ручкою

Сьогодні Юліанчик помахав ручкою па-па у відповідь на прощання з нашою бабою. І з цих пір усім у відповідь на папа чемно махає руцьою. А буває вже навіть не дивиться на тьотю (чи дядю, чи лялю) і вже повернувся до дверей (чи стіни, чи іншого чого цікавого), а мама каже дати тьоті (чи дяді, чи лялі) па-па  і Юліанчик гарно робить па-па, так і продовжуючи займатися вже дверима (чи стіною, чи ще чимось). І Юліанчику в дзеркало теж робимо па-па перед сном. І, що саме цікаве, він нам у відповідь також :)

Постригли сина

Попрощалися ми з нашими кудряшками. Не хотіли ми взагалі-то стригтися, але в жару так буде легше.

Було так

а стало так

Я з перукарні навіть кудряшки не забрала, а тепер шкоооодка.

Перші кроки сам

Юліанчик забувся, що треба триматися за мамин палець і, з цікавістю розглядаючи флакон з милом, потопав нозями сам, спокійненько дійшов собі до дверей і взявся за них щоб притриматись. І того - 4 кроки. Клааас. А мене не покидає відчуття якогось чуда. Коли інші діти ходять це нормально, а самостійно ходячий Юліанчик це ж дійсно чудо.

Як гуляти з малюком

На прогулянках Юліанчика дуже приваблюють ріні цікавості у вигляді смітників, окурків або машин. І останнім часом складно нам просто отак от пішки ножками гуляти, бо дійство перетворюється в неперервне тягнення мами до контейнера з пластиковими пляшками або  до землі за цигаркою або до котроїсь з припаркованих машин щоб всю її облизати виполірувати собою а потім руці в рот запхати. Ще помічається тенденція до зацікавлення різного роду сумнівними елементами середнього віку які пють/курять/голосно вигукують нецензурщину і кучкуються в нас за кіоском між будинками (а ближче до вечора ділять виручку на нашому дитячому майданчику). І виходить, що вся прогулянка перетворюється в суцільне "хочу туди - не можна". 

І от сьогодні, розстроїлась дитиночка з того всього і йде свариться на маму, аж тут!.. трапилась нам така цікавість - калюжка! Це зовсім інша справа! Добре, що в мами повний набір для переодягання завжди з собою.

Відпочинок з дитиночкою. Що взяти у дорогу.

Оскільки досвіду подібних поїздок з синочком в нас нікого нема, то в результаті постйних сумнівів "пригодиться / не пригодиться" вирішили брати все.

Відпочинок з дитиночкою. Бюджет поїздки.

Початково планувався по можливості найдешевший варіант без ніщашок і пантів.

Відпочинок з дитиночкою. Квартирне питання.

Спочатку дах над головою ми спробували знайти дистанційно серед пропозицій в інтернеті. Вони являли собою оголошення приватних садиб, готелів, оздоровчих комплексів, де ціни за добу варіювались від 50 до 900 грн з людини. Причому в тій садибі що по 50 треба було оплатити ще 50 за Юліанчика, тобто в реалі вона ішла за 100 для нас. На таку ціну (це ж просто щоб переночувати і все, а далі цілий день нас нема дома) ми були морально не готові. Тому ми дочекались коли гаш дідо приїхав в санаторій і він на другий же день свого відпочинку знайшов нам кімнату за 30. А потім ще на третій день взагалі за 25. О! взагалі супер, подумали ми, і, не довго думаючи, в перший же понеділок рванули до нашого діда.

Відпочинок з дитиночкою. Щоденник. День десятий.

Виїхали з Трускавця, Юліанчик заснув. Виявляється в тих міжміських маршрутках треба по місцях вказаних в білеті сідати? Якісь двоє нас з Ю зігнали на своє місце... А всім решта хоть би хто що сказав... всі так і сиділи нерухомо... тільки нас з сином і всіми тими причандалами заставили пересідати на незручне місце в проході біля дяді якогось... Але мамин син відстояв нашу честь і еффектно виразив свій протест потужними неперервними кричками... Зрештою ми влаштвались ще зручніше на самій гальорці, там ми їли, спали, і навіть пробували висадитися на горщик.

І от ми дома. Наша мандрівка закінчилась разом із майже неперервно падаючим дощем.

Відпочинок з дитиночкою. Щоденник. День девятий.

Ніч плавно перейшла у світанок. Ми спакувались. Попрощались з тьотьою-хазяйкою і рушили в путь-дорогу. Татко поїхав у Львів зі всіма сумками і возиком, а ми з сином вийшли у ТрУскавцю, провідати наших бабу і тьотю на курорті.

Трускавец зустрів нас дощиком, але сонечко виглядувало досить часто. Ми неспіша злегка кімарнули, перекусили, і пішли гуляти. Пройшлись через парк до старого бювету, порозглядували сувеніри на площі, потім знайшли церкву, вернулись у новий бювет. Так неспішно пройшов день.

І зібралися ми під вечір, значить, на Львів. Було десь по сьомій. До автовокзалу маршрутки довго не було, потім приїхала набита, а на автовокзалі сказали, що тю-тю, па-па автобус на Львів сьогодні вже не поїде. Почав накрапати дощик. Вернулись ми, отже, назад до громадян відпочиваючих (вернутись теж вийшло непросто - на той час, десь біля  дев'ятої вечора, локальні маршрутки вже також пішли спати, чо так рано? трохи поблукала ногами та й взяла таксі), прокрались в санаторій, ще трохи ще пооб'їдали наших дорогих родичів, потіснили на одне ліжко і в міру досить тихесенько переночували.

Відпочинок з дитиночкою. Щоденник. День восьмий.

Сьогодні останній день в Східниці. Ходили в напрямку сусіднього села. І що вам сказати? Ми зрозуміли, що сюди треба було їхати одразу.

 

Але що дивно - сюди ніхто не приїздить відпочивати і тут відповідно ніхто не здає кімнат. Назад у всесоюзний курорт ми приїхали автостопом за 10 хвилин :).

А це ми вже в Східниці на подвурку одної із садиб.

Відпочинок з дитиночкою. Щоденник. День сьомий.

Пацанячий разгавор

12 місців

Ура нам рочок!

Що для дитини день народження, те для мами річниця родів :)

Відпочинок з дитиночкою. Щоденник. День шостий.

Приїхав наш тато!

Цілий день падає дощ. Холодно.

Ходили вибирати нам літню хатинку для заміського відпочинку.

Взагалі Східниця вже мало на село подібна. Понабудовували новобудов всяких, за ними лісу не видно.

Відпочинок з дитиночкою. Щоденник. День п'ятий.

Збирали з дідом і Ю верес. Ніби потепліло. Мокро і парно.

 Річка помалу стає прозорою.

Після обіду знов збойнула організаційна частина програми і ми в терміновому порядку шукали нову хату. Завтра до нас приїде наш татко, ура, товарищі!

Відпочинок з дитиночкою. Щоденник. День четвертий.