Відпочинок з дитиночкою. Квартирне питання.

Спочатку дах над головою ми спробували знайти дистанційно серед пропозицій в інтернеті. Вони являли собою оголошення приватних садиб, готелів, оздоровчих комплексів, де ціни за добу варіювались від 50 до 900 грн з людини. Причому в тій садибі що по 50 треба було оплатити ще 50 за Юліанчика, тобто в реалі вона ішла за 100 для нас. На таку ціну (це ж просто щоб переночувати і все, а далі цілий день нас нема дома) ми були морально не готові. Тому ми дочекались коли гаш дідо приїхав в санаторій і він на другий же день свого відпочинку знайшов нам кімнату за 30. А потім ще на третій день взагалі за 25. О! взагалі супер, подумали ми, і, не довго думаючи, в перший же понеділок рванули до нашого діда.

Але не все так просто виявилось. На порозі тої самої кімнати з дитиною на руках і чотирька торбами на додачу нам заспівали, що 25 то з одної людини, але мені одній тій бабуні кімнату здавати не вигідно, тому давай, Світуля, знімай кімнату з двома ліжками і плати за двох, хоч мені то друге ліжко і близько не потрібно. Типу 50 за ніч. Ну ніби приємливо, але ж не красиво так руки  людям викручувати, все-таки розраховували на ціну в 2 рази меншу, ну і ще моя інерційність мислення не дає так скоро перелаштуватись. Поламались, але залишились. Зрештою, подумала я, в суботу може наш татко приїде і нам то друге ліжко ще пригодиться і переїздити нікуди не треба буде. Ну добре. Залишились. На 5 днів до п'ятниці оплатили, а там в потім ще доплатимо, якщо залишимось ще і наш татко дійсно приїде.

Кімната на другому поверсі будинку, на першому живе господиня - пані Дора. Крім зданої нам є ще 2 кімнати, які на час нашого приїзду були вільні, і всі три вони виходять на спільну кухню. Перед кухнею є сінці, звідки власне і вхід знадвору. Вхід виконано окремими сходами знизу прямо на другий поверх. На кухні: холодильник (один із сучасних, з тих що "гарантия 5 лет"), умивальник емальований трошки старенький і злегка оббитий, але з підведеною водою (що немалий плюс, хоча нажаль тільки холодною, і як потім виявилось подається вона по якомусь хитрому графіку), плита газова, кухонька з шуфлядками і тумбочками (а в них ложки, тарілки, кастрюлі, дуршлак etc), стіл, тумба з дзеркалом на якій стояли 3 відра з водою на випадок якби її не було в крані. А ще на кухні є сільська піч, яка через суміжню з нашою кімнатою стіну виступає у нашу кімнату. В кімнаті в нас  було 2 односпальних ліжка з хорошими в міру жорстими матрасами, постіль бабуня принесла на обидва ліжка, стіл, дзеркало, коврики (на них пилюка назбирувалася і не хотілося по них ступати, то я їх згорнула), ще одне пружинне ліжко без матрасу (яке служило Юліанчику батутом). Не зручно було без шафи бо всі використовувані речі довелось розкладати по вільному ліжку і столі, що виглядало як бардак трохи. Але що там, вночі того не видно, а вдень ми гуляємо. Вигоди надворі. А щоб що разу не бігати, хазяйка люб'язно запропонувала відерце.

Ось така от кімнатка

 

Кухня

 Це наша хата із садочком

А це кусок тину нашого садка і дорога вниз до річки (вона метрів за 40 звідси, у деревах)

Місцерозташування дуже зручне - 5 хвилин ходи від нашого діда і 5 хвилин ходи від базарчика.

От. 5 днів ми тут прожили, а потім довелось з'їхати.

І ми знайшли іншу кімнату. Гарнішу і акуратнішу трохи навіть ніби з елементами еуро та натяками на дизайн. І теж, що цікаво, з сумками в дверях нам підняли ціну, правда не в два рази, а на 10грн всього, вийшло 80грн за добу. Мовляв, вийшло недорозуміння, що нас буде троє з татком, а не двоє ми з Ю. Тут ми прожили ще 3 дні.

Місцерозташування не таке мальовниче, але теж досить близько до діда і до базару. І хазяйка тут нам більше заімпонувала. Розказала де купити домашне нерозведене молоко. В нашому розпорядженні були спальня і вітальня, а пані Віра жила в кімнаті сусідній до нашої спальні. Все на першому поверсі. Ніби досиь велика площа, але якось тісновато було, ніде розвернутись. Всі  тумбочки з речима власниці. Знову не було шафи і все наверха валялося. То при тому що я тільки 1/3 речей використовувала. Довкола вазочки, вазончики, горняточка, обруси, скатертини і килими (на килим ми в результаті успішно перекинули таз з водою, а на наступний день взяли і знов перекинули). Туалет вдома. Є і у дворі. Кухня спільна з господинею.
Щось ми тільки одну знимку зазнимкували.

Вигляд з ліжка :).

Після історії з ковром пані Віра сказала, що тепер на майбутне не візьме людей з дітьми "хоч би не знати як просили", повний розгром за якихось 2 дні влаштували. Хоча, як на мене, якби не коврик, то ніякого розгрому ніби і не було. Але розійшлись ми мирно і нас запрошували приїхати через кілька років. Телефон і адресу маємо, не загубити. Хоча питання, чи з ходячою дитиночкою буде там менший розгром, залишається відкритим....