Про любити і слухати

Є в нас таке правило - маму і тата треба слухатись обов'язково. Всіх решта можна не слухатись, але маму і тата - обов'язково. В цього правила своя цікава історія, але зараз про інше. Додали до мами і тата ще семпая. Бо семпай то не чужа нам люлина, він вчить Юліана як стати сильним, добрим, розумним, що він любить Юліана і думає за нього. Тепер до семпая  не можна обертатись задом і йти собі во своясі коли той щось пробує сину пояснити а Юліану неприємно то слухати

Над чим працювати дома

Над рівновагою

• Стояти на одній ножці ручки в сторони, рахувати чимподовше

Прицілом, щоб точно попадати

• Бити ногою рукою в цяточку

Поздовжній шпагат

• Фіксуватизадню ногу
• Передня нога, всією площиною підошви до стіни

Віджимання без сачкування

• Опускати вниз а піднімається нехай сам

Стопа щоб поверталась при маваші гері

• 10 раз різними ногами

На днях я бачила чудо - я бачила як з маленьких солоденьких маминих пупсиків народжуються чоловіки. В поті свого чола, в своїй тяжкій праці.

Ситуація: Юліан не витягує - не має сили черговий раз віджатись, але намагається, починає червоніти, кожен наступний раз все важче і важче дається, починають викривлюватись губи, але він все ще пробує віджатись, не виходить, чую схлипує тихенько потім на весь зал, але продовжує віджиматись, дивлюсь його вже викручує всього так важко, але він вперто намагається вижати, врешті вже плаче сльози течуть, він продовжує віджиматись, підходить тренер - мало разом з ним не плаче, підбадьорює і каже 'давай ще трошки ще 20 секунд'. Все тут я закінчилась. А він віджимався ще 20 секунд.

Таких ситуацій було 5 чи 6 за те трннування. По дорозі додому я побачила втомленого Юліана. Не капризного чи голодного чи незадоволеного чи емоційно змученого, а тиху мирну дитину яка спокійно усміхалась, помаленьку сунула ножками до маршрутки і не мала сили рота навіть відкрити щоб щось говорити.

Те тренування було важке, каже що не сподобалось. Краще каже наші звичайні тренування (то було виїздне в гостях). А мені дуже сподобалось що син підходив до межі своїх сил, не сачкуючи і не жаліючи себе. Треба буде за якийсь час попросити тренера знову щось таке організувати. Щоб людина бачила що таке справжня паханіна і на що насправді вона здатна.

Ще тепер прийшлось попрацювати над тим 'не сподобалось бо тяжко'. Історії про тих кому було важко але хто вистояв і як від цього класно було. І про те що справжній переможець це той хто переміг сам себе. І як і належить справжній переможець заслужив нагороду. Купила дитину вафлями одним словом.

І як тепер мені не віджатись якщо син віджався. Як тепер мені казати не можу, коли син зміг. Як мені тепер не відсунути свою межу, коли синова межа так далеко.

Суцільні уроки - дуже крута школа.

З 20 листопада 2015 Юліан спробував ходити на карате. І здається добре йому іде. Швидко розтягнувся до шпагату, за місяць всього, поперечного. Я дома чуть помагала підтягувала його, до стіночки прижимала за книжкою. Стосовно емоційного аспекту - навчився терпіти дискомфорт. Дуже багато залежить від тренера, наш уважний слідкує за малям, щось радить, виходить індивідуальний процес практично. Новий світ нам відкрився, ми всі в ньому, з головою. Клуб Канку, якщо що.