Як Юліан просив вибачення

Юліан розказує семпаю хто не так що робить на занятті. Прям при всіх же. Типу ябіда.
Вони стоять виконують вправу, але семпай не може всіх проконтролювати, і після виконання питає групу - хто спирався на коліна (а спиратись не треба було). Всі чемно мовчать, а Юліан голосно на весь зал віщає
- Матвій спирався на коліна.
Семпай підходить до матвія і питає
 - ти спирався на коліна?
той похмуро
 - спирався.
 Тоді семпай бере свою японську палку і наказує матвія. Юліан
- а ще Остап спирався.
 І та сама історія з Остапом.

 Пробую з Юліаном про то говорити - він не розуміє що не так.

кажу
- якби тобі щось не вийшло зробити, а Матвій би на весь зал розказав семпаю - а Юліан не правильно робив, тобі би приємно було?
Стоїть думає.
- Ну та нормально. Що такого.

Оповідання було про ябіду з школі, але щось Юліан теж здається не зрозумів щодо чого і чому.
Зійшлись на тому, що я просто попросила не розказувати хто не так що робить при всіх.

Не хоче Юліан на тренування на Сихів їздити. Випитую причину нічого не розказує. Врешті каже що сенсей йому на обличчі якийсь не такий красивий уродився як наш семпай і взагалі він на сихів не хоче. Ситуація для гарного уроку. Що головне не те що ззовні а те що в людини в серці. Розказала про те як багато сенсей зробив. Якби не сенсей то не вмів би семпай робити карате і взагалі всі інші семпаї би не вміли, і інших діток би не вчили. І не було би Юліану куди ходити на карате до семпая. Плюс саморобна історія про двох хлопчиків гарного і жорстокого та негарного і з добрим серцем. І ще питаю, а мама як буде колись старенька зі зморшками і не така красуня, як зараз ти теж не будеш маму любити? - ні, - каже -буду всеодно любити. Отак і сенсей, кажу, вже помаленьку стає старенький і не такий красивий як раніше, але серце в нього дуже добре і тому його треба любити і слухати. Цікаво за якийсь час зрозуміти чи засвоїв.