Вело-Юліано-Мандрівка

Мама взяла Юліана, посадила у слінг (май) на спину, вийшла у двір і схвильовано підняла його, обережно ступила на педаль, зосереджено (щоб не втратити рівновагу) перекинула ногу і бадьоро крутнула на зустріч вітрам.

За 2 роки стільки води сплило, стільки всього помінялось у житті, а оці велосипедні відчуття незмінно ті самі. Різні паралелі нашого життя біжать з різною швидкістю, а ті, що залишаються постійними, володіють чудовою властивістю переносити крізь час, і тоді володієш своїм минулим і живеш його знову у всій повноті того минулого досвіду - з пам*яттю про тодішні події, з тамтешнім відношенням, сприйняттям і очікуванням, будучи вже тут, будучи іншою. І це по своєму прекрасно.

Це Юліанчикова перша маленька велопрогулянка - ми зустріли діда з роботи. І пафосно: А скільки просторів відкрито перед нами!

Юліанчик стає все вимогливішим і наполегливішим у здійсненні своїх бажань. Вже не так легко переключити його на щось інше. І на руках секундочки тихенько не посидить. Одразу знаходить собі ціль і тягнеться до неї перехиляйчись з рук і голосно вимагаючи: "Инь!" або "Да-да-дадь! Ди-дадь!".

Улюблені іграшки

Мабуть десь вже місяці зо 2-3 найкращі цяці це наступні речі:

• Ключі, ручки і засувки дверей
  ключі засовувати/витягувати із замка, повертати і просто брязкотіти;
  за ручки дверей смикати і здивовано слідкувати за язичкам замка, який то ховається то зявляється;
• Ноутбук тата, всеможливі телефони, калькулятори і банкомати - акуратно натискати на кнопочки пальчиком або просто в захопленні лупцвати по них руцьою.
• Всеможливі двокомпонентні предмети побуту, частини котрих впритул пвдігнані один до одного і які можна зєднувати/розєднумати, знімати/надягати - баночка з кришечкою, футляр для піпетки, ручка з ковпачком.

Всі вони виключно розвиваючі.

Моя маленька хорошенька дитиночка. Так швидко дорослішає. І так _безповоротно_.  Ти насолоджуєшся, син? Насолоджуйся, сонечко моє маленьке, бо потім такого вже ніколи не буде. Ну в мене принаймні в дорослості не було. Якби ти знав, як я інколи хочу бути тобою. І відчувати те, що відчуваєш ти. І бути обійнятою так, як обійнятий ти. І засинати, розчиняючись в солодкому затишку цих обійм, як засинаєш ти, мій хороший маленький скарбичок.

Отанні Юліанчикові вміння (назагал вони всі є вже певний час - від двох місяців до місяця часу):

• Вмикати вентилятор (поворот ручки з нульової швидкості в положення одинички, буває зразу на двійку трійку перекручує)
  Вентилятор починає дути Юліанчику в лице, Юліанчику від того подих забиває, він повертається до мене чи нашого татка, сміючись хитро прищурившись і показуючи всі зубки. Ми хором хвалим Юліанчика який він силач, розумничок і молодець. Потім хтось з нас вимикає прибор, а Ю завзято і з надхненням його вмикає. І по колу.
• Вмикати пральну машину. Дотягується до кнопочки і тиць, а машина коли вмикаєьтся, то пару секунд мелодію грає. Потім ще раз тиць - вимикає (машина просто пікає). Потім знов тиць - вмикає, знов мелодія. І по колу.
• Крутити руля в дідовій машині. І взагалі смикати за всі ручки і навіть бібікати. Останнього разу в лісі всіх білок порозганяли. Природа травичка квіточки довкола, а сину дай машину пооблизувати. :)
• Показує ручкою па-па
• Показує де вікно, лампа, двері, балкон, дідо, баба етс (якщо запитати "Юліанчик, а де лампа?", то підіймає голівку до гори і дивиться на люстру).
• Впізнає по дорозі всі банкомати (пацяє по кнопочкам), арсен, інтер-сіті (катаємось тут на ескалаторі), дитячі майданчики, і навіть підїзд баби з дідом впізнає їдучи з маршрутки (простягає ручку в сторону їх брами, каже "и-и-и-и!", озирається на мене і знов дивиться на браму і простягає ручку).
• Помагає мити підлогу і унітаз.

Несподівано виявилось, що Юліачик багато чого розуміє. Наприклад повзе до квіточки, якщо сказати: "Дивись, яка гарна квіточка, іди понюхай". Або підносить ложку з підлоги, якщо сказати: "підніми ложечку". Ну і там показує лампи, вікна, двері.

Коли це сталося? Не помітили.

Трішки ходжу, але ще не хочу

Юліанчик кілька тижнів тому кілька разів сам ступив чотири-п"ять крочків. І все. Далі ми знов ходим за ручку. І вже не впросити його підійти до мами, тримаючи щось в обох руцях (якщо руці зайняті, то нема як за мамин палець триматися - і пару разів Ю так ходив сам). Видно щось не сподобалось дитиночці в тій ходьбі і син вирішив ще трошки поповзуняти. Але вже я зовсім не відчуваю щоб він на мене опирався - іде (хоча ходимо ми тільки спросоння, а так то бігаєм) практично сам, просто тримаючи маму за руку. Напевно для моральної підтримки.

От на днях почав сміливіше попри стіну ходити і потім може за крісло перехопитись, а там далі за бутиль з водою, ну вже тоді за ручки в кухонних шуфлядках. Хоча сину то швидко надоїдає і тоді він хлюп на колінця і вперед до мети аж попа труситься :)

Наш татко пішов свого часу в рочок і два місяці і всі його родичі останніх пів року давали для Ю ідентичний прогноз. Час покаже як то воно буде.

Як все встигнути або Як зварити обід, коли дитиночка не хоче саменька трішки побавитись

Насправді все може бути так просто. І як я раніше не здогадалася?

Береться дитиночка і садиться на кухонну тумбочку під стіну на чистий кухонний рушничок. І все.

Далі тут же, за цією ж тумбочкою, робляться всі кухонні приготування їжі, а дитиночка з цікавістю спостерігає. Інколи дитиночці дається ложка, яблучко, картопелька, кастрюлька, баночка, кришечка, блендер, лопатка для вимішування - одним словом все з чим сама маю зараз справу і дитиночку це зацікавило. Інколи дитиночка своєю ручкою може тримати чистку для овочів і з маминою рукою зверху почистити морквочку, або помішати вмістиме кастрюльки. Час від часу мама протирає тумбочку в безпосередній близкості від дитиночки (щоб вона не сиділа в мокрих огризках яблук і огірків) і згрубшого витирає саму дитиночку. Коли їжа стоїть на плиті і мирно побулькує, мама миє весь задіяний посуд, потім кухонну раковину, а потім в цю раковину ставить і саму дитиночку і також її миє. Потім загортає дитиночку в рушничок, несе в ліжко, там остаточно витирає їз залишків води, цьомає, обнімає і дає сісю. І можна блаженно разом вздрімнути.