Різні. Великі і маленькі. Прямі і хрестовидні. З різними насадками і без них.
Далі приблизний сценарій роботи з викрутками.
Дитиночка бере маму за руку веде до міжкімнатних дверей, там де в підлогу вкручена металева пластина (яка закриває щілину переходу між плиткою коридору і покриттям кімнати) знаходить пригвинченого шурупчика і каже "И-и!" (переклад: "Гвинтик!").
Мама: "Так! Гвинтик!".
Юліанчик біжить в коридор ведучи за собою маму, добігає до шафи і тягнеться вільною ручкою догори, при цьому кажучи "И-и!" (переклад: "Там викрутки!").
Мама: "Звичайно! Для гвинтиків потрібні викрутки!", - і мама вручає Юліанчику коробочку з викрутками.
Юліанчик дістає першу-ліпшу, "И-и!", і веде маму назад до пластини у підлозі. Там акуратно приміряється і намагається вставити викрутку. Інколи навіть дуже непогано виходить (бо трошки раніше сину важко було попасти). Потім каже "И-и!" (переклад: "Давай, мама, крути гвинтик!") і мама викручує, що робити, хто ж поможе сину. Все далі цей шуруп Ю не цікавить, він показує на ще один, що поруч. І далі ми працюємо з ним.
Які ігри!? Про що ви говорите? Тут робота іде. І то серйозна робота.
Гвинтики розпізнаються всюди - на іграшках, на кріслах маршрутки etc...
Взагалі іграшки (ті що з іграшкового магазину) нас цікавлять по стільки по скільки в них, якщо їх перекинути догори ногами можна знайти шурупчики і застосувати вміння роботи з викрутками, а якщо є ще кришечка, яка батарейки закриває - то це взагалі супер іграшка - дуже цікаво повідкривати кришечки, повишкрабувати всі батарейки і позакидати то все разом взяте за диван. А потім показувати мамі пальчиком в щілину за диваном і розчаровано казати "и..." (переклад: "Впали штучки... класні такі...")
P.S.: в контексті розвитку, як слідування за цікавістю дитиночки - подумати, як запропонувати плоскогубці, можливо краще спочатку запастись дощечками, роздобути цьвачки і молоточок, ножовку...
