Ні ні ні все ні і ні

Зовсім непомітно Юліан перестав все заперечувати. Відпала складова 'ні' нашого комплексного і суміщеного кризу розвитку дво- і трирічок під назвою 'ні і сам'. По віковій психології вони мали іти один за одним з розривом в рік (перший з них 2 рочки); вже не памятаю, що почалось спочатку, але перші пагінці були ще до року.

Не те, щоб ми дуже вже чекали, коли то 'ні' вже закінчиться, можна сказати, що ми вже навіть звикли і зжилися з ним, і впринципі навіть дуже гармонічно і досить лагідно жили (не без моментів всяких звичайно, ну але на загал) і тут на тобі - людина погодилась. А потім знов погодилась. Ні ви не подумайте, що тепер син покірно робить все, що його попросиш - що стосується власної думки і бачення справи, те впевнено і непохитно відстоюється до кінця (зазвичай переможного), але принаймні те, із запропонованого, що не суперечить синовим переконанням, тепер вже не відкидається, а має всі шанси бути прийнятим благим і солодким для мами 'так'.

Отже ще один етапик в синовому дорослішанні позаду.

Взагалі мене не покидає відчуття, що ті страшні для мам кризи зовсім не страшно якось в нас проходять. І якісь загальні думки з цього приводу взяли собі і з'явилися. А може то просто нам з сином таким безпроблемним повезло (чи може йому з нами :) що менш імовірно :)).

Як протриматись під час кризів розвитку в дітей 2-3р

Не може для всіх батьків і дітей універсального алгоритму бути, але його елементи можна вже на свій смак індивідуально адаптовувати.

Ну не погоджується людина, ну не хоче їсти - нема проблем - не ламати і не наполягати - а взяти з собою в дорогу.

Навіть в зовсім страшних і неприпустимих бажаннях людини можна зменшити конфронтацію до мінімуму - ну хоче, наприклад, пальчик у вогонь засунути - добре, але з мамою - мама бере синову руку і ви разом помаленьку наближаєтесь до тепла - оп стало гаряче - і дитиночка сама забере ручку. А ще попутно розказати, що гаряче, що вогонь, а що ще буває гаряче, кашка? - і не дали дитині покалічитись і розвиток заодне получився (хоча і без балачок - все одно розвиток буде, як мінімум сенсорний).

Ну і вкрай вже рідко можна і заперечити і заборонити, якщо вже явно небезпека загрожує - навіть не знаю - хайвей в час пік? Як на мене - не кидайте помідорами - навіть з розетками можна дати побавитись - відключив подовжувач від напруги - і тикай собі подовжувачевою вилочкою в того ж подовжувача розеточки - і істерики в дитя нема і від небезпеки вберегли і знову ж  таки - розвиток. А що якщо потім, по аналогії, запхає пальці в розетку з напругою? Для того ви і є відповідальна доросла людина, щоб не залишати дитиночку саму без нагляду. Навіть якщо ви ніколи не дозволятимеме дитиночці навіть наближатись до розеток, а потім ризикнете залишити її саму на якийсь час - де гарантія що малюк не використає саме цю можливість дослідити давно бажАнне? Краще з мамою чи татом в безпеці задовольнити цікавість. А залишати одного в будь якому випадку не варто.

Тобто реально приводів для конфліктів, ягби, мало. Навіть важко сходу придумати. Але якщо вже ви вирішили щось не дозволяти, то треба бути в стані прийняти дитячі сльози обурення і пожаліти людину. Йому ж так хочеться! В нього стільки емоцій в очікуванні порадуватись тому що так хочеться! А тут мама не дозволяє самому стояти на краю пірса без поручнів, а тільки за ручку! Для того ми і є батьками цієї маленької людини щоб допомагати їй справитись зі своїми емоціями, допомагати прийняти те що не можна змінити, допомагати рости. Це як мінімум включає в себе необхідність нам батьками давати раду зі своїми тараканами в першу чергу, зі своїми завищеними очікуваннями від малюка, зі своєю нетерплячістю і роздратуванням, поспішанням, невстиганням і т.п. І получається, що діти наші маленькі і нічого не знаючі, допомагають рости і самовдосконалюватись нам не в меншій мірі ніж ми їм, а заодне ще самою справжньою духовною практикою займатись. От вам і гармонія розвитку.

За останній місяць син розговорився дуже сильно. Повторює все за всіма, ковтаючи звуки і змінюючи склади. Зворушує і розчулює - такий дорослий наш маленький син.

Всякі прості

• на дай ні так бу (булочка) сік жук ам чай

І поскладніше

• потапа (лопата), одідяйо (одіяло), сіп (в залежності від контексту - стрибати або хліб), уалі (граблі), уожа (ложка), ука (рука), сума (сумка), шапа (шапка), иба (риба),,,,,,

Часто англійська версія слова набагато простіше вимовляється ніж наша, так синові набагато легже сказати 

• fish замість риба, seagull замість чайка, sea замість море, eat замість їсть

 Правильно змінює форму і вживає слова мама тато син коли ідеться про принадлежність

• одягаємось на вулицю, бачить мамині босоніжки - 'мамине', потім гледь татові туфлі - 'татое' і на свої кросівки - 'синое'

Співучий українській народ

Миє значить Юліанова мама посуд и надхненно так виспивує а-ля Ротару 'тече вода-а-а і минають літа-а-а-а'. Син возиться тут же неподалік з м'ясорубкою, щось собі тихенько розмовляючи з нею. І тут мама починає розрізняти, що говорить син. А він і собі виспівує 'чече бода-а-а'. Отакий от співучий українській народ.

Update: з тих пір цей ролик наш незмінний фаворит вже от кілька місяців

Вітаємо!

Іринка! Ми тебе вітаємо з світлим днем вашого весілля. Бажаємо пройти ваш шлях разом в любові, ніжності, підтримці і розумінні.

Ми були на морі