Потренувати на літо

Тайкеку всі 3
Пінан 1, 2

• До пінан 1 повчитись

неко аши дачи
Шото маваші уке
Тецуі ороши / комікаме / хіза учі

Пінан 1 текстом

• До пінан 2 повчитись

Цуру аши дачі
двойной удар назад джодан йоко гери,
  yoko-geri by Jessy, yoko-geri

уракен йоко учи

Що означє йоко - бік, сторона

блок осаи уке
йохон тате нуките - чотирма пальцями зробити що?
сукуи уке
нихон нуките - дома пальцями

Пінан 2 розбір і текстом

Як Юліан просив вибачення

Юліан розказує семпаю хто не так що робить на занятті. Прям при всіх же. Типу ябіда.
Вони стоять виконують вправу, але семпай не може всіх проконтролювати, і після виконання питає групу - хто спирався на коліна (а спиратись не треба було). Всі чемно мовчать, а Юліан голосно на весь зал віщає
- Матвій спирався на коліна.
Семпай підходить до матвія і питає
 - ти спирався на коліна?
той похмуро
 - спирався.
 Тоді семпай бере свою японську палку і наказує матвія. Юліан
- а ще Остап спирався.
 І та сама історія з Остапом.

 Пробую з Юліаном про то говорити - він не розуміє що не так.

кажу
- якби тобі щось не вийшло зробити, а Матвій би на весь зал розказав семпаю - а Юліан не правильно робив, тобі би приємно було?
Стоїть думає.
- Ну та нормально. Що такого.

Оповідання було про ябіду з школі, але щось Юліан теж здається не зрозумів щодо чого і чому.
Зійшлись на тому, що я просто попросила не розказувати хто не так що робить при всіх.

Не хоче Юліан на тренування на Сихів їздити. Випитую причину нічого не розказує. Врешті каже що сенсей йому на обличчі якийсь не такий красивий уродився як наш семпай і взагалі він на сихів не хоче. Ситуація для гарного уроку. Що головне не те що ззовні а те що в людини в серці. Розказала про те як багато сенсей зробив. Якби не сенсей то не вмів би семпай робити карате і взагалі всі інші семпаї би не вміли, і інших діток би не вчили. І не було би Юліану куди ходити на карате до семпая. Плюс саморобна історія про двох хлопчиків гарного і жорстокого та негарного і з добрим серцем. І ще питаю, а мама як буде колись старенька зі зморшками і не така красуня, як зараз ти теж не будеш маму любити? - ні, - каже -буду всеодно любити. Отак і сенсей, кажу, вже помаленьку стає старенький і не такий красивий як раніше, але серце в нього дуже добре і тому його треба любити і слухати. Цікаво за якийсь час зрозуміти чи засвоїв.

Про любити і слухати

Є в нас таке правило - маму і тата треба слухатись обов'язково. Всіх решта можна не слухатись, але маму і тата - обов'язково. В цього правила своя цікава історія, але зараз про інше. Додали до мами і тата ще семпая. Бо семпай то не чужа нам люлина, він вчить Юліана як стати сильним, добрим, розумним, що він любить Юліана і думає за нього. Тепер до семпая  не можна обертатись задом і йти собі во своясі коли той щось пробує сину пояснити а Юліану неприємно то слухати

Над чим працювати дома

Над рівновагою

• Стояти на одній ножці ручки в сторони, рахувати чимподовше

Прицілом, щоб точно попадати

• Бити ногою рукою в цяточку

Поздовжній шпагат

• Фіксуватизадню ногу
• Передня нога, всією площиною підошви до стіни

Віджимання без сачкування

• Опускати вниз а піднімається нехай сам

Стопа щоб поверталась при маваші гері

• 10 раз різними ногами

На днях я бачила чудо - я бачила як з маленьких солоденьких маминих пупсиків народжуються чоловіки. В поті свого чола, в своїй тяжкій праці.

Ситуація: Юліан не витягує - не має сили черговий раз віджатись, але намагається, починає червоніти, кожен наступний раз все важче і важче дається, починають викривлюватись губи, але він все ще пробує віджатись, не виходить, чую схлипує тихенько потім на весь зал, але продовжує віджиматись, дивлюсь його вже викручує всього так важко, але він вперто намагається вижати, врешті вже плаче сльози течуть, він продовжує віджиматись, підходить тренер - мало разом з ним не плаче, підбадьорює і каже 'давай ще трошки ще 20 секунд'. Все тут я закінчилась. А він віджимався ще 20 секунд.

Таких ситуацій було 5 чи 6 за те трннування. По дорозі додому я побачила втомленого Юліана. Не капризного чи голодного чи незадоволеного чи емоційно змученого, а тиху мирну дитину яка спокійно усміхалась, помаленьку сунула ножками до маршрутки і не мала сили рота навіть відкрити щоб щось говорити.

Те тренування було важке, каже що не сподобалось. Краще каже наші звичайні тренування (то було виїздне в гостях). А мені дуже сподобалось що син підходив до межі своїх сил, не сачкуючи і не жаліючи себе. Треба буде за якийсь час попросити тренера знову щось таке організувати. Щоб людина бачила що таке справжня паханіна і на що насправді вона здатна.

Ще тепер прийшлось попрацювати над тим 'не сподобалось бо тяжко'. Історії про тих кому було важко але хто вистояв і як від цього класно було. І про те що справжній переможець це той хто переміг сам себе. І як і належить справжній переможець заслужив нагороду. Купила дитину вафлями одним словом.

І як тепер мені не віджатись якщо син віджався. Як тепер мені казати не можу, коли син зміг. Як мені тепер не відсунути свою межу, коли синова межа так далеко.

Суцільні уроки - дуже крута школа.

З 20 листопада 2015 Юліан спробував ходити на карате. І здається добре йому іде. Швидко розтягнувся до шпагату, за місяць всього, поперечного. Я дома чуть помагала підтягувала його, до стіночки прижимала за книжкою. Стосовно емоційного аспекту - навчився терпіти дискомфорт. Дуже багато залежить від тренера, наш уважний слідкує за малям, щось радить, виходить індивідуальний процес практично. Новий світ нам відкрився, ми всі в ньому, з головою. Клуб Канку, якщо що.