Світські справи

Взяли абонемент в філармонію на місяць на Віртуози. Після того як син просидів 2 години на концерті дорослого симфонічного оркестру (і навіть не пікнув), сидів дивився як дяді тьоті грають плескав и знов сідив дивився, а потім довго ще розказував татові, що там були контрабаси скрипки барабани і кожен раз в місті як ми проїздимо біля місця X син запитує 'а ми ідемо в фіямомонію?' Думаю раз така тяга є в людини - треба підтримати.

Але на академичній рік абонемент брати нам не підходить (не відомо що там ще за той рік буде, тим більше що вони аж з вересня). А зараз і до вересня буде сезон відпусток і нічого в філармонії на літо не планується. Але, ще перед відпустками оцей фестиваль, міжнародний, більше 20 концертів за 4 тижні, і на нього є абонементи окремо на тих 4 тижні, виходить взагалі за безцінь по 8 грн за концерт.

Ну і от. Ми попадаємо на 15 з них. Навіть потрапили на кінець одного, куди не мали попасти через мою накладку в розкладі. Це був джаз. Я, чесно кажучи, не розумію джазу. А, думаю, відомий європейський квартет - може я щось переосмислю, але здається наразі ні - не зараз - ці дизгармонічні звуки якось навіть назойливо виривали мою свідомість з інших зовсім непричетних до музики думок, які то і діло відволікали увагу.

Питаю Юліанчіка
 - Ну як концерт? Тобі сподобалось?
 - Та касьно котабас і баябан подобайось (класно контрабас і барабан - саме то)
 - Ще підемо?
 - Та та підемо! - і подумавши, - а там будуть іші баябани... сьоб не так таськайо? (інші барабани щоб не так траськало)

 Ну от весь ваш джаз, високий, витончений і гламурний, у цих словах - щось дуже траськає :)

Сьогодні повноцінно ідемо на класику на весь концерт - побачимо як піде.

Цього року весна забарилась. Прийшла аж на початку квітня легким потепліннямб, а 20 квітня закінчилась і почалось літо. Це коротка зарисовка, фон подій.

Ми з сином перестали боятися хороб і холоду і стали вибиратись на природу до баби і діда. Їздимо сюди з ночовками на 2-3 дні і потім вертаємось додому до нашого татка щось підготуємо їсти і знов на природу. І на стільки велика різниця в житті на землі і в квартирі навіть важко окресліти. Взагалі все по іншому. Тут в саду син собі ходить, сам собі бавиться в піску або поливає з бабою або з дідом дирочку просверлить чи зі мною в травинках покулупається чи з сусідськими дітьми 'порозмовляє'. А той один день в квартирі, коли я щось готую, такий для нього скучний - він не знає до чого взятися, починає нити, просити татковий телефон сідає з ним згорблений на дивані і може залипати так на години. Дуже штучне середовище.І виходить що мама має кинути всі справи і йти з дитиною на майданчик. Теж досить штучно. А з садом випустила і син бігає собі, і розвіток набагато кращий, як мені здається і свої справи поробити можна. Треба думати як зиму наступну прожити, бо цю ми в 4 стінах провели, а все наростаюча цікавість і активність сина не знаю як в 4 стини запхати, а штучно кудісь ходити 'розвиватися' душа не лежить. Подумати про зайняття для дому (типу за зиму змайструвати щось з дощечок і тп). І ще подумати як вдосконалити наше харчування тут і таткове дома поки нас нема, бо з тими переїздами сюди туди я менше готую.

Ще з зовнішнього - вже десь біля місяця ми з Юліанчиком їздимо велосипедом (нарешті роздобули велокрісло). Синові подобається і мені фізична активність. Возики коляски зібрали і поховали. Наскільки ми тепер мобільні, як зручно і як швидко віришуються там якісь питання кудісь зїздіти і щось привезти, раніше день відилити і покласті на такі речі треба було і потім я змучена  вже нічого до кінця дня не зробиш, а зараз зїзділи покатались і корисну справу зробилі і ще купа сил і часу перед нами.