Ситуація: бавляться в Антошці з лего 4 дитяти, Юліанчик безпечно собі помаленьку підходить збочку і зирить, а одна з дівчаток рочків так з 4 як пне його, добре що на мене падав то я зловила. Я, чесно кажучи, оторопіла. Навіть не знайшла як реагувати. Ми в шоці відійшли до машинок. І що моя мальота мала з того навчитися?
Ситуація 2: побіг Юліанчик в Арсені куди ноги несуть, бідбігає до прилавку біля дівчинки такої вже старшої, рочків 8-9, а вона обертається задом і суне на нього попою відсторонюючи від прилавку, короче я не встигла, моє маля хляпнуло на плитку, "маленьких не ображають", - грізно кажу махаючи пальцем, Юліанчик закотив губку, але мама обняла, так що ніхто не плакав.
Юліанчик з відкритою душею біжить до дітей, а його так грубо обламують. Ні ні, Юліанчик не має стати загартованим до грубощів. В такому юному віці не загартовуються, а ламаються.
Ну одним словом уроки і висновки:
- контакт з дітьми тільки при безпосередній моїй близькості
- не встидатися заступатися за своє маля
- ідеологічний висновок: ще раз переконуюсь що нічого доброго в садочку дитя не отримає, так що дійсно краще без нього. В цьому пості є трохи про школу, але повністю з ним солідарна і по відношенню до садочку.
Немає коментарів:
Дописати коментар
...І що Ви про це все думаєте?..