Перші розлуки

Не було у нас їх з самого народження. І ось пройшов рік і я вже просто не могла відтягувати візити до стоматолога (сумно але факт). І переживань моїх і обдумувань, як зробити так, щоб Ю гладко переніс відсутність мами доводили мене до морального виснаження.
Бо коли син з кімнати не випускає мене на кухню (не постійно але 50% випадків), кидає своє заняття, простягає рученьки і каже "и-и-и-и!" (А я?! Бери мене, мама!), то як він випустить мене за двері, я то собі слабо уявляла. В ідеалі якби татко наш посидів, з ним Ю можна би було ще якось залишити і не дуже хвилюватись, з татом Ю любить бавитися. Але то не варіант бо наш татко не відривається від виробництва практично цілодобово. З котроюсь бабусею лишити? А буде нудитись, нити і плакати? З дідом. З дідом лишити - то хороший варіант! З дідом можна порулити в машині, поїздити на баранах, погонити тримаючись за руку. І дід зможе підвести під саму клініку, мінімізу.чи час розлуки за рахунок того, що в дорозі ми будемо ще разом. А схоче їсти? Перед тим нагодувати, всяти фрукти/молоко з собою. А в туалет якщо буде хотіти а дід не зрозуміє? Взяти одяг переодягтись. Плюс іграшки. Плюс покривало може постелити на траві. Плюс носовички, рушник.

Ну зібрались, домовились, поїхали. Юліанчик чемно дав мамі па-па, і повернувся собі до машини (рулити). Ну пішла я значить. Виходжу через 2 години. Тихо, ніякого ниття чи плачу (ху, гора з пліч вже добре) двері машини відкриті, бачу дідо наш сидить спокійно так (що, Юліанчик заснув? переважно з Юліанчиком так спокійно не сидять), підходжу ближче - поруч сидить моя маленька дитиночка і спокійно тримає собі руля, подивився на мене і далі займатися рулем. А, ну тут то синочок зрозумів, що то ж мами не було і ото прийшла, і зразу потягнув ручки до мами. А так вони мирно собі гуляли на майданчику, потім пішли в гості тут недалеко до лялі одної (дідові знайомі), поперебавлювалися там всіма іграшками, потім ще до одного знайомого сходили і от прийшли. Тихо мирно без плачків і кричків, нічого ніде не замочили (ми вже 8 міс як взагалі без підгузників).

Ну і добре, а я так переживала.