Буба

Юліанчик попік ручку. Я відкрила йому духовку, щоб він тримаючись за дверку походив довкола неї, а я би тим часом поїла + почитала. Ну і от. А син на неї виліз. І встав. І закинув руку до плити.
Вона була вже на той час вимкнена і я не надала тому великого значення. Я навіть сама попробувала чи гріюча поверхня не гаряча - ну так собі - добре тепла, але щоб так попектись?..


Ай як я себе бичувала. А ввечері прийшов наш нато і остаточно мене знищив.

P.S.: Ручка почервоніла і на ній надулись пухирці. Син плакав. Ми всунули ручку під холодну проточну воду - переставало боліти і Юліанчик не плакав. Тим часом Сашко побіг в аптеку і купив мазюку від опіків (не дай Бог на майбутнє - краще було би в спреї ту штуку брати) висушили, руцю, намазали. Заснули. І більше Юліанчик за бубу не згадував. А мені ще добрий тиждень холоділо всередині коли я випадково до неї торкалась. Через 2 тижні вже не було ніяких кірочок і на місці ранки стала новенька гладенька розовенька шкірка. Фух...