З першим теплом ми почали з сином обхід дитячих майданчиків. Осінню ще дитиночка замаленька була для них, він ще навіть добре не ходив тоді. А зараз, думала я, якраз добре буде побігати, втомитись, свіже повітря і все таке, ну і взагалі корисно малюкам чимпобільше рухатись.
Дитиночці ну просто дуже подобається ходити на майданчики.
Якщо вдома якби невзначай запитати щось про майданчик, то син показує ручкою у вікно, якусь хвилинку стоїть ніби в роздумах, а потім бере лопатку, і як був, так голясіком біжить до вхідних дверей і намагається взутися, голосно примовляючи 'дюх-дюх' (значить - 'коп-коп' - лопаткою копати пісочок).
Але там в основному все чим син займається це - дивиться. Дивиться як бігають, кричать і граються інші діти. Може сидіти на гойдалці 40 хвилин і дивитись по сторонам. Потім може стояти з лопаткою і 20 хвилин дивитись як ляля копається в пісочку. Може і сам раз другий копнути, але в основному дивиться на інших. Може підбігти до гірки, вилізти на першу сходинку і там стояти собі дивитись.
Ось така от споглядальницька діяльність в нас переважає (а я внутрішньо була настроєна, що дитиночка буде бігати-гасати, не забути перестроїтись).
При цьому піти з майданчика ну дуже важко без того щоб посваритись на маму. Переключити увагу майже не виходить. Єдине що наразі спрацьовує - це дати людині хабаря, з папірчиком в одну гривню якось воно спокійніше зібратись і вийти додому.
Немає коментарів:
Дописати коментар
...І що Ви про це все думаєте?..