Юліанчик голясіком підбігає до виходу і озвучує:
- син іде в банк! - бере гаманець і давай запихати босу ножу в чобіток. Надворі вечір, темно, дощ і трошки вище нуля. Мама відлинювала, як могла, але врешті довелось одягнути сина, спакувати йому рюкзак і відкрити двері, втиху надіючись, що далеко син не зайде бо до кнопки ліфта не дотягнеться. А син, не довго думаючи, бере табуретку і суне її до ліфта. Прийшлось мамі кидати свій розгардіяж в домі і сунути з сином і табуреткою в банк. Табуретку правда вдалося після кількох кругів біля дому віднести назад. Але ніякої халяви - нехай без табуретки, але іти в банк всеодно треба.
І такий ентузіазм сина огорнув, що я і не бачила такого. Швидко і діловито Юліанчик протопав до арсену (cупермаркет, 1км) і назад півдороги до банку, повторюючи 'син іде в банк!' і час від часу 'сам!'.
- нащо тобі в банк?
- йоші бати! (гроші брати)
Прийшли в банк. Нарешті мамі збираються всі пазли докупи. Син хоче табуретку підсунути до банкомата, щоб дотягнутись і вставити в нього карточку з гаманця.
Немає коментарів:
Дописати коментар
...І що Ви про це все думаєте?..