А щось взагалі може бути прекраснішим, ціннішим / вартіснішим? Бути біля своєї дитиночки і пізнавати її. Прислухатись і приглядатись - хто прийшов до нас в сім'ю. Які в нього схильності, в чому його сила чи слабкість, що його радує і що цікавить / манить. Тобто щоб от насправді побачити - хто ця маленька людиночка.
Навіть поспостерігати, як малюк снідає - як він намагається зачепити капустинку ложечкою, або як розмазує її по столі/стіні, або як струшує на підлогу, а воно не зразу відлипає від ложки. І можна дізнатись просто море всього про людиночку.
І по таких дрібничках, крупинка до крупиночки складається знання, відчуття про людиночку на якомусь дуже глибокому рівні. Взагалі кажучи, і дорослих можна так пізнавати (але вони не такі справжні і можуть за ніс водити).
І це знання відкриває великі можливості.
Немає коментарів:
Дописати коментар
...І що Ви про це все думаєте?..