З'їздили з сином в турне!

По рідним селам нашого татка. Юліанчик вперше побачив бабусь, прабабусь, дідів і прадіда, тьоть і дядь, братиків і сестричок.

3 дні на колесах з дідьою і бабою. І, не зважаючи на 5 годин майже неперервної їзди, перше, що потрібно людині після прибуття - ще посидіти в машині.

На нових місцях син освоювався швидко і без проблем: знаходив мотоцикл чи велосипед і з дідом його обкатували. А якщо дідо мав необережність задовго спілкуватися з родиною, то без зайвих церемоній тут же брався за руку і виводився до машини.

Тут я здається відчула остаточно на скільки важко сина переключити або добитись щоб він почекав і потерпів. Починається вимоглива тирада з ображеними слізьми. І ні коник, ні козочка, ні качечки в калюжці не допомагають - син твердо памятає, що йому потрібно до діда і до машини. А так то золота дитиночка.

Ще були в друзів сім'ї - мама тато і 7 дітей. Юліанчик катався на їх велосипедах і всіх від себе відганяв (щоб часом не забрали), а старші змякшували ситуацію і давали сину всі іграшки. Зразу видно - один в мами син - треба терміново братиків і сестричок.