Юліанчик від народження завжди гарно спав. Не пригадую жодного разу коли би мені доводилось його годинами укачувати до сну. І син ніколи проти сну не протестував. Спатки так спатки - побіжить сам ляже і ходи, мама, давай сісю і будем спатки. Отак от повезло.
А на днях таки почалось. Обід. Сльози, плач і захлипуючись 'не хочу спатки'. І що би то значило. Може дійсно вже досить сил щоб цілий день на ногах. Грамотно, кажуть, що просто ввечері класти раніше на кількість годин непоспаного обіднього сну + півгодини. Хоча в 2.5 ще рано без сну однозначно. Ми попробували. День пройшов нормально, не було видно по синові ні втоми, ні перезбудження, ні нестандартних реакцій. А ввечері раптом і різко - все не то, все не так, дайте то чого нема.
- Змучився синочок?
- та-а-а-а, - вже плачучи
Короче затягнули ми трохи, беру на ручки несу плачущого в спальню під супровід 'не хочу спатки'. Максимально швидко покласти в ліжко і дати сісю. Плачучи і віднікуючись, обнімає маму, бере ам, закриває очка, дихання вирівнюється, людина в секунду засинає.
Наступного дня в обід заснув без проблем і спав 3 години. І ще наступного. А на трений день ні в яку. І так ми приспособились - день не спимо, два-три відсипаємось. Впринципі, то для мене таке собі відкриття, що режим може бути отаким циклічним в кілька днів. Далі я так думаю (може через пів року) будем спати через день і потім (через рік) раз в кілька днів і ще потім зовсім перестанем. Хоча то я так пальцем в небо тикаю, можуть зовсім інші термини бути.
Немає коментарів:
Дописати коментар
...І що Ви про це все думаєте?..