Раз на тиждень-два ходимо бавитись до подруги з хлопчиком на рік старшим (і ще маленька сестричка в них є). Юліанчика не дуже зараз цікавить ні сам хлопчик ні його сестричка, вся увага в основному зосереджена на його іграшках.
Попри це наразі до нового року як мінімум нікуди не планую водити ні на які заняття. Все самі все дома. Знов згадаємо, що таке дитячі майданчики. За цей рік ми забули, що це таке. Наразі боїмось грипів і тому всіх соціальних контактів уникаєм. Наразі Бог милував і після осіннього двомісячного смаркання після моря ми більше не хворіли. А там весною літом потепліє і будем більше на природі бувати.
Більше організуватись (самій в першу чергу) з англійською, щоб з сином було, про що поговорити. Вчимося ми неакадемічно і навіть не у формі гри і з мого боку ніякого напруження з приводу підготовки дидактичного матеріалу немає що добре бо час не займає. Але якщо все-таки мені трошки піднапружитись то думаю краще буде і для мене і для сина.
Говорить людина вже зовсім добре. Реченнями такими довговатими навіть вже. Хоча буває, і то наразі досить часто, що зупиняється на початку якогось слова і тягне одну букву ніби не може слова підібрати. В такі моменти мама уважно дивиться сину в очі і помалу киває ніби даючи посил 'так так, я майже зрозумла, що ти маєш на увазі' і то серйозно і не перебиваючи повністю зберігаючи мовчання. Врешті син підбирає недостаючий пазл і далі одним махом випалює залишок речення.
Задумали наліпити собі овочів і може ще чого
Немає коментарів:
Дописати коментар
...І що Ви про це все думаєте?..