Дуже полюбляє син майданчики. Може тому що ми на них дуже рідко буваєм. Можна сказати зовсім не буваєм, до цієї весни взагалі рік не були - все в басейн бігали, потім весною і літом як тільки є час для гуляння - їдемо до баби на город і в саду син там бігає і бавиться. В бабиних сусідів, які межують з нами, там четверо малих дітей і в гуртожитку навпроти мої однолітки зараз народили дітей і ми всім кагалом там збираємось і бавимось. А зараз з вересня ми не можемо туди їздити і все тут в квартирі сидимо. А як вийде нам погуляти то майданчики наш незмінний фаворит.

На майданчиках найцікавіше вилізти повище на драбину і там кудись перебратись на висоті (на сусідню драбину) ну або хоча би перелізти її з другого боку, або повисіти там на верхний щабельці на одній руці. Мама сину не забороняє - закусує губу і страхує знизу. Важко до того звикнути всеодно за сина страшно.