Літо пронеслось в суєті буднів, можна сказати.

Були з сином багато на городі. Виростили свій урожай.

Син восновному до баби і до діда тягнувся - мама хай собі робить що хоче, за мамою не дуже пропадав. То впринципі добре, значить син в мамі впевнений - мама є і нікуди не дінеться, за що впринципі і боролись. З дідом взагалі дуже цікаво, особливо дірочки сверлильним станком сверлити, чи патички різати пилою, чи просто коли дідо на драбину закине повище. З бабою квіточки в саду дивились, сунички збирали і що саме приємне - баба годує!

Їздили на велосипеді з мамою (на велокріслі) десь до початку червня.

Другу половину літа мама зрідка злегка відлучалася і отут син зразу згадав що йому треба ще й маму. Взагалі липень і серпень виходило менше уваги приділяти синові. Ми не гуляли, не малювали, не займались нічим цілеспрямовано, син пішов у вільне плавання на ці місяці. Це означає сидів цілодобово за татковим телефоном і дивився відео. Хоч якось заспокоює, що не просто мультики, а типу букви вчили там і англійські пісеньки. Але всеодно очі шкода. Йому би бігати, по драбинах лазити, спритність розвивати. З другого боку може то в нас така своєрідна гармонія вийшла трошки фізично і трошки розумово.

Тепер Юліан знає купу розумних пісеньок - англійський алфавіт, рахує по англ до 20 і з перебоями до 100, поміж то може сказати - goodby see you again, I have fun today...

Ну а за мною програма реабілітації за літо. Тобто - займатись з дитиною :)!