Вчора в нас було перше ритуальне возсіданіє! Але настрій в Зайченяти був не найкращий, тому особливих емоцій у возсідатіля ніби і не було.
А сьогодні ми помаленьку з ним освоюємось.
Юліанчик з цікавістю розглядався, періодично поглядуючи на маму, поглядом ніби питаючи 'що то ти мама таке зі мною робиш', потім невпевнено усміхався і знов розглядався.
Синочок сидить ще дуже хитко і невпевнено - треба біля нього присідати і підтримувати (або прищепнути ремені безпеки).
В перший же день горщик достойно прийняв бойове хрещення по всім фронтам як легкою так і важкою артилерією. Йоу!
P.S.: Після осідлання горщика дивлюсь я на Юліанчика і якось так нереально дивно стало на душі - от мій хлопчик який великий вже... вже сидить... Час, коли ти встиг промчати?
Немає коментарів:
Дописати коментар
...І що Ви про це все думаєте?..