От воно що! Є наше нове вміння! Таки то була криза розвитку. Зараз став вроді чуть менш вимогливий (хоча не дуже).
Тада-а-а-ам: Юліанчик крутить головою в знак незгоди. І то в тему так, в попад. Мотає голівкою на все все все, на ам, на лялю погойдаєм, на пора в туалет, на шкарпеточки одягнем, на дай цьом - на все все все. І впирається якщо упрошувати.
Ідемо по вулиці, Юліанчик іде сам. Підходимо до сходів. Син поближче до перил наміривається спустити ножку на сходинку. А слизько ж! А комбінезон великий, сину незручно і неповоротко. Простягаю йому руку, щоб допомогти. Юліанчик у відповіть ніби дає свою ручку, але в останній момент різко забирає, хитро усміхається і мотає головою. Ні, я сам, значить. Ну добре сам, сам, мама не рухає, сам. Пробує сам, щось страшно, не дуже получається. Даю руку знов, знов ні сам. Ок. Стою страхую. Буває, врешті на котрийсь раз все-таки бере руку і ми гарно спускаємось. А буває що ні. Ну що робити, тоді значить сам.
Немає коментарів:
Дописати коментар
...І що Ви про це все думаєте?..