Відпочинок з дитиночкою. Щоденник. День перший.

Сьогодні зранку раненького (тобто ще вночі), я попакувала зібрані речі у сумки, поприбирала на дорожку територію наших рідних стін, закрутила ще кілька банок варення, прийняла душ, погодувала нашого татка і ми рушили в дорогу. Маршрутка Львів-Східниця відправляється з головного вокзалу 7:10. Юліанчик не хотів відпускати нашого тата і голосно хникав, коли він відходив від вікна автобуса. В дорозі син швиденько задрімав і проспав більшу частину часу. Прокинувся вже за Дрогобичем, але ще не у Трускавці. Потім дала збій організаційна частина програми - ми ніяк не могли додзвонитися до діда, щоб він нас зустрів і завів на квартиру. І всю дорогу з Борислава до Східниці прийшлось балансувати між хникаючим Юліанчиком, якому не вдавалось приділити увагу і тим додзвонюванням, а ще якось спробувати зрозуміти, коли ж то нам виходити. Але світ не без добрих людей - одні підказали де виходити, другі винесли сумки, треті були готові покараулити їх поки ми знайдемо діда. Тут то нам і пригодився наш возик, який героїчно взяв на себе весь вантаж, Юліанчик сів у перев'язку і ми помалу посунули по дорозі, добре, що асфальтована, інакше возик би певно вкляк. Біля їдальні дідового санаторію вдалось звязатись з дідом, зустрілись, трохи почекали бабу Дору, поселились.

Перекусили що там із собою мали, вздрімнули і пішли помаленьку розглядатися довкола.