Passion

Остання Юліанчикова пристрасть - гойдалки.

Ми спускаємось у двір і дитиночка невпинно тягне маму до сходів вниз, а зійшовши по сходам, дуже чітко виражено хилиться вправо, мовляв "туди, мамо, веди, туди - на майданчик", на майданчику ми впевнено проходимо повз пісочніцю, карусель і гірку - просто до гойдалок, і дуже пощастило, якщо є котрась вільна, в іншому випадку синочок наполегливо шурує під гойдалку простягаючи руці і кажучи "И-и!".

А кататися ми довго можемо - до півтори години неперервно. А може і ще би довще вийшло, якби мама не знімала. А мамі починає вже паморочитись від одного глядіння на Юліанчикове гойдання, ну і реально голод одоліває за цей час.

Або буває ідемо з маршрутки додому, на горизонті видніється майданчик з розмахуючимися гойдалками, ручки миттєво простягаються туди до завітних гойдалок і "И-и!" точно і безпомилково означає - туди.

Ну і от. Купили ми отже підвісну гойдалку і сьогодні примайстрували в баби з дідом в саду. Плече вийшло в 2 рази більшим це точно. Який розмах! Який політ! Дитиночка каталася сьогодні тричі. Тричі по півтори години.

А все довкола зелене-зелене і пташки щебечуть голосно так. Як на мене такий іспіріенс на порядок якісніший, ніж наш місцевий бетонно-дворовий. І взагалі - жити би в якійсь хаті в глухому селі...